Випуск 28. Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі

18 червня 2025 р. 10:31

1 переглядів

Фото. Автори Звізди Б. Новак і М. Швець, оздоблення – Ю. Гризлюк

У 2022 році наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 06.07.2022 № 228 до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України внесено елемент «Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі» (охоронний номер 028н.к.с.) [Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини / Мінкульт. – URL: https://mincult.gov.ua/wp-content/uploads/2026/03/naczionalnyj-perelik-elementiv-nks.pdf (дата перегляду: 05.06.2026)].

Історична довідка. Мацьковичі (пол. Maćkowice) – село в Польщі, у гміні Журавиця Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване за 9 км на північний захід від Перемишля і за 8 км від Журавиці, над річкою Радою, лівою притокою Сяну.

Із «Географічного словника Польського королівства та інших слов’янських країн» дізнаємось про історію села Мацьковичі. Давніше село мало назву Macikowice, Manczikowice. Перша письмова згадка про Мацьковичі датується 1464 р.

«За польських часів село належало коронному маєтку. Згідно з інвентарем 1768 року, село належало Антонію та Зофії, князям Любомирським, із землею вартістю 7347 злотих 26 грошів та чвертю і вартістю 1336 злотих 29 грошів; воно було продане в 1775 році за 53 475 злотих 10 грошів як частковий еквівалент за маєток Добромиль. Його придбав у княгині Любомирської Антоній Дершняк з Рокетниці, який був останнім зі свого роду і помер тут у 1775 році. У 1798 році (Ossol. n. 1825) на місцевих полях було знайдено різні старожитності, такі як фрагменти стародавньої зброї, наконечники стріл тощо. У 1865 році було виявлено велику свинцеву посудину (оb. Mittheil. der k. k. Central-Commission zur Erforschung des Baudenkm. 1866). У метричних книгах (Lit. C. fol. 245. A. 1456–1466) є підтвердження кордону між Рушеницею та Мацьковицями. У 1464 році Казимир IV Ягеллончик наказав Якубу Конєцпольському, перемишльському старості, викликати Добєслава Жиравського, Пйотра Ваповського та Хаброго з Кривецької Волі за шкоду, завдану в лісах, що належали йому (Акти грозькі, т. I, с. 31)» [Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – T. 5: [Kutowa Wola - Malczyce] / Red.: Chlebowski Bronisław, Sulimierski Filip, Walewski Władysław. – Warszawa, 1884. – S. 888-889. – URL: https://lnk.ua/QMHLAUvlG http://mbc.malopolska.pl/publication/113 (дата перегляду: 11.06.2026)].

Більшість населення Мацьковичів становили українці, греко-католики. У селі Мацьковичі «у 1880 р. … було коло 980 греко-католиків і 63 римо-католики, була церква» [Пшепюрська-Овчаренко М. Мова українців Надсяння // «Перемиська бібліотека» Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі. Перемишль 2007. – Том ХІ. – С. 37. – URL: https://www.apokryfruski.org/wp-content/uploads/2010/11/Przepjurska_Owczarenko_Dialekt_nadsania.pdf (дата перегляду: 11.06.2026)].

Українським селом воно було в Перемишльському повіті до 1947 року. У 1939 році в ньому проживало 1980 осіб: 1620 українців, 220 поляків (включаючи 150 новоприбулих колоністів), 120 україномовних римо-католиків та 20 євреїв. Інформацію про національний склад населення Перемишльського повіту подає Володимир Кубійович у виданні «Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939» (1983), ця робота містить також відомості про історію населених пунктів Перемишльського повіту, нариси про села українського Надсяння, спогади мешканців та документи [Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 / В. Кубійович = Ethnіc groups of the South-Western Ukraine (Halycyna - Galicia) on 01.01.1939 / V. Kubijovyč : національна статистика і етнографічна карта. – Wiesbaden : Otto Harrassowitz, 1983. – XXXII. – С. 56. Шифр: 902.7/К881].

Починаючи з 1944 р. відбулося найбільше за масштабами, цілеспрямованістю та комплексністю примусове переселення, яке пережив на власному досвіді український народ. За сталінського режиму частина українських земель (Лемківщина, Надсяння, Холмщина та Південне Підляшшя), а це смуга шириною 50-100 км від с. Берестя до району Сокаля-Белза-Угнева, відійшла до Польщі. Кінцеве зачищення території здійснила військова акція під гаслом «Вісла» в 1947 р. Тисячі українців змушені були залишити свої етнічні землі, і переселитися до різних областей УРСР, польські та більшовицькі тоталітарні режими брутальними методами позбавили права жити на землі своїх предків. Про цю трагедію можна прочитати у виданнях, які зберігаються у фонді НІБУ: Бадяк В. «Вирвані з материнської землі» (2020), Кривуцький І. «Добровільне» переселення українців з Надсяння (1944-1946 рр.) (2003), Кабачі Р. «Вигнані на степи» (депортація українців із Польщі на південь України в 1944-1946 роках) (2019) та ін.

Після переселення, більшість мешканців с. Мацьковичи опинились переважно у м. Дубляни та по селам Львівської області [Пульо М. Мацьковичі – повернення з потойбіччя / Наше слово. – URL: https://nasze-slowo.pl/maczkovichi-povernennya-z-potojbichchya/ (дата перегляду: 11.06.2026)]. Вони принесли свої традиції, звичаї та обряди, ремесла, ритуали на нове місце проживання та відродили свою традицію виготовлення різдвяних звізд.

«Один із атрибутів зимових свят – це Різдвяна зірка, що має неповторну і величну назву – Звізда. Зірки в народно-християнському світогляді – це небесні тіла, що впливають на земні події тісно пов’язані з людськими долями. Вважалося, що зірок на небі стільки, скільки людей на землі. Перша зірка на небі напередодні Святої вечері стала праобразом зірки Віфлеємської, яку на небо винесли ангели в час народження Ісуса Христа. Зірка перед Святвечором засвідчує наближення святочної хвилини. Ритуальні різдвяні зірки ставали справжнім витвором мистецтва. Однак мало залишилося майстрів із виготовлення таких робіт» [Творці різдвяних звізд / Музей народної архітектури та побуту у Львові ім. Климентія Шептицького, Регіональний Доброчинний Фонд Святого Володимира ; авт.-упоряд. Д. Б. Ковальчук [та ін.]. – Львів : Растр-7, 2021. – 431 с. : іл. – С.50].